Сайт вчителя історії

Орієнтовна схема повного аналізу уроку

І. Тип і структура уроку:

1.Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

2. Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

3. Витрата часу.

II.Зміст та методика повторення вивченого:

1. Повнота та глибина перевірки.

2. Методика повторення, диференціація завдань.

3. Кількість задіяних перевіркою учнів.

4. Об'єктивність та аргументація оцінювання.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Вимоги програми.

2. Науковість, зв'язок із життям, систематичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

3. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.

IV. Методи навчання:

1. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними матеріалами.

2. Обґрунтованість застосованих методів.

3. Активізація пізнавальної діяльності.

4. Використання методів проблемного навчання.

5. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

6. Самостійна робота учнів.

7. Методика контролю та обліку знань.

V. Засвоєння нового:

1. Добір матеріалу для формування умінь та навичок.

2. Самостійна робота під час закріплення.

3. Зворотній зв'язок. Оцінювання відповідей.

VI. Завдання додому:

1. Обсяг, характер і доступність матеріалу.

2. Наявність та характер інструктажу.

3. Наявність диференційованих завдань.

4. Місце домашнього завдання на уроці.

VII. Характер діяльності вчителя:

1. Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення.

2. Мова вчителя та загальний стиль його поведінки.

3. Організаторська, управлінська діяльність вчителя. Робота з різними групами учнів.

4. Діяльність вчителя як консультанта та координатора навчання.

VIII. Характер діяльності учнів:

1. Самостійна робота. Робота в групах.

2. Диференціація та індивідуалізація.

3. Активність мислення.

4. Розвиток психічної сфери учнів.

IX. Результати уроку:

1. Підбиття підсумків.

2. Виконання плану.

3. Рівень досягнення мети.

4. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА КОМПЛЕКСНОГО

АНАЛІЗУ УРОКУ

1. Планування навчально-виховних цілей на основі програм та їхньої конкретизації за результатами консиліуму:

· освітні завдання уроку;

· виховні завдання;

· завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;

· взаємозв'язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттєвого. Виділення об'єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.

3. Вибір та застосування різних джерел повідомлення учнями нових знань.

4. Оптимальне поєднання різних методів навчання під час уроку. Обгрунтованість вибору.

5. Використання різних прийомів роботи.

6. Виховання інтересу до навчання.

7. Культура роботи вчителя та учнів.

8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).

9. Характер домашнього завдання, його диференційованість.

10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності.

ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКІ

ВІДПОВІДНО ДО ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ

І. Мета: планування навчально-виховних завдань уроку та оцінювання їхньої оптимальності

1. Повнота, комплексність, різноманітність завдань уроку.

2. Урахування особливостей учнів класу під час планування задач.

3. Навчальні, виховні, розвиваючі завдання.

4. Наявність диференційованих завдань.

5. Правильність виділення серед системи завдань основних, найбільш суттєвих за цих умов.

ІІ. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку

1.Відповідність змісту уроку вимогам програм.

2. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу.

3. Науковість, систематичність, доступність викладу матеріалу, повнота розкриття теми.

4. Виховна спрямованість уроку.

5.Трудова, політехнічна спрямованість уроку.

6. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загальнонавчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості).

7. Здійснення міжпредметних зв'язків.

8. Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу основні ідеї та думки, концентрувати увагу на провідних принципах, фактах, законах.

9. Помилки під час підбору змісту уроку.

III. Мета: оцінювання оптимальності вибору методів, прийомів та засобів навчання

1. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета.

2. Методи вивчення нового матеріалу.

3. Методи формування вмінь та навичок.

4. Методи стимулювання та мотивації.

5. Методи контролю та самоконтролю.

6. Оптимальність поєднання різних методів, обґрунтованість методів.

7. Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів.

8. Методика організації самостійних робіт.

9. Використання переваг кабінетної системи.

IV. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок

1. Місце контролю в системі уроку.

2. Методи контролю, доцільність їхнього застосування.

3. Методика перевірки домашніх завдань.

4. Розвиток в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (взаємна перевірка, рецензування, запитання тим, хто відповідає).

5. Кількість опитаних учнів.

6. Виховний бік перевірки.

7. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки.

8. Способи активізації учнів під час перевірки.

9. Кількість оцінок, їхня об'єктивність, аргументація.

10. Зміст та характер запитань, завдань (відтворюючі, проблемні, спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв'язків та ін.).

11. Оцінювання рівня якості знань, умінь, навичок (повнота, усвідомленість, міцність, глибина, наявність системи у відповідях).

V. Мета: як формуються загальнонавчальні вміння та навички на уроці

1. Які завдання формування загальнонавчальних навичок були помічені?

2. Які види діяльності в зв'язку з цим були обрані і чому?

3. Які завдання і вправи пропонувалися для формування загальнонавчальних умінь та навичок?

4. Які методи роботи були обрані і чому?

5. Які загальнонавчальні вміння та навички формувалися і який рівень їхньої сформованості?

6. Які труднощі мали вчитель та учні під час розв'язання цих завдань?

7. Як здійснюються формування навичок, планування навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)?

8. Як формується вміння виділяти основне в матеріалі (вчитель концентрує на ньому увагу, виділяє суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)?

VI. Мета: вивчення способів активізації пізнавальної діяльності

1. Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку.

2. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання.

3. Використання проблемного навчання, індивідуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності.

4. Види активності (зовнішня, пізнавальна).

5. Моменти найбільшої активності учнів, її причини.

6. Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях.

VII. Мета: вивчення характеру взаємовідносин учителя й учнів

1. Організація роботи учнів на різних етапах уроку.

2. Вміння вчителя володіти класом, активізувати діяльність учнів, організувати самостійну роботу.

3. Індивідуальний підхід до учнів.

4. Рівень педагогічних вимог до учнів, до їхніх відповідей, до розвитку мови та мислення.

5. Характер постановки запитань учням.

6. Реакції на помилки учнів.

7. Репліки під час оцінювання учнів, аргументація оцінок.

8. Характер і тон дисциплінарних зауважень.

9. Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці.

10. Дотримання норм педагогічної етики. Культура спілкування.

11. Стиль і темп роботи вчителя, їх вплив на діяльність учнів (енергійність, рішучість, млявість, байдужість та ін.).

12. Стимулювання успіхів учнів, арсенал стимулів.

13. Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність).

VIII. Мета: реалізація принципів навчання на уроці

1.Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.

2. Реалізація принципів навчання на різних етапах уроку.

3. Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:

• науковості;

• наочності;

• активності та самостійності;

• відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя;

• усвідомленості.

4. Які засоби, методи та прийоми були використані для реалізації принципу усвідомленості:

• чи була використана наочність;

• чи враховувалися вікові та індивідуальні особливості;

• які пізнавальні завдання розв'язувалися;

• чи була організована самостійна пізнавальна робота;

• чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу;

• які прийоми використані для перевірки усвідомлення нового (доведення, порівняння, постановка проблемних питань).

5. Чи можна говорити про єдність та взаємозв'язок принципів навчання на уроці.

IX. Мета: організація пізнавальної діяльності на уроці

Організація сприйняття на уроці:

підготовка до сприйняття;
створення умов для успішного сприйняття матеріалу;
види сприйняття (безпосереднє, опосередковане).
які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні;
управління сприйняттям з боку вчителя.

Формування понять на уроці:

якими знаннями оперують всі учні класу;
виділіть у структурі знань наукові факти, поняття, закони, теорії;
як учитель формував нові поняття, теоретичні узагальнення, висновки (використовував аналіз, синтез, порівняння);
який рівень сформованих понять;
чи були наявними всі етапи формування понять.

Організація запам 'ятовування:

встановлення зв'язку нового з раніше вивченим;
концентрація уваги на основному;
організація повторення основних правил, законів, виведених на уроці, організація закріплення.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

1. Чи відповідає мій урок програмі?

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

Урок сьогодні надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання - всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку?

2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу?

3. Рівні знань учнів перед уроком.

4. Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку?

5. Ступінь усвідомлення знань учнями.

6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета уроку.

Примітка:

Зміст освіти складається з:

· наукових знань (факти, закони, теорії);

· прикладних знань;

· оцінювальних і методичних знань;

· логічних, історичних, філософських знань.

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.

2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);
інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).
2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:
як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості;
які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання.
3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:
чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити);
як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);
як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);
як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв);
як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;
як працював із поняттями, аргументами;
як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

як формував загальнонавчальні вміння й навички;
як вироблялися спеціальні вміння й навички;
які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;
яку роль відіграють інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок;
чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

які емоції дітей переважають на уроці;
які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;
чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини
що робить для активізації вольової сфери у дітей;
чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

яке творче самопочуття вчителя на уроці;
який контакт з учнями;
як реагує вчитель на аналіз уроку.

АНАЛІЗ УРОКУ З ПОЗИЦІЙ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ

Мета (щодо оволодіння вміннями).

Структура (співвідношення частин).

Інструктування (орієнтовна основа дій).

Постановка мети.

Пояснення теоретичного блоку.

Перевірка готовності.

Практична робота.

Організація початку і кінця.

Диференційований та індивідуальний підходи.

Самостійність.

Поточний контроль і самоконтроль.

Робоче місце.

Підготовка результатів.

Аналіз результатів.

Ступінь виконання роботи.

Підсумковий контроль (аналіз роботи).

Дотримання нормативних умов.

Узагальнення, підбиття підсумків.

АНАЛІЗ УРОКУ З ПОЗИЦІЙ

РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Розвивальна мета.

Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові.

Формування знань, умінь, навичок.

Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.

Формування способів розумових дій.

Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування самоорганізаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція.

Принцип обліку індивідуальних особливостей.

Індивідуальний підхід.

Рівнева диференціація.

Інші якості особистості.

АНАЛІЗ ВИХОВНИХ АСПЕКТІВ УРОКУ

Світоглядний напрямок

Особистість учителя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які грунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей.

СХЕМА АСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Дата __________________________________________________

Клас __________________________________________________

Предмет __________________________________________________

Тип уроку __________________________________________________

Тип питання

Ключові слова

Знання

Назвіть..., якого року, де відбувалось.... яке граматичне явище

Розуміння

Завершіть фразу..., про що ви дізнались, чому..., поясніть взаємозв'язок, розкажіть своїми словами...

Застосування

Поясніть випадки використання цього часу, яке правило дає змогу пояснити явище, перевірте варіант, перевірте висновки...

Аналіз

Яка структура..., класифікуйте, що є наслідком..., порівняйте, проаналізуйте причини...

Синтез

Знайдіть правильний варіант, запропонуйте алгоритм..., які можливі пояснення, систематизуйте...

Оцінювання

Оцініть логіку..., опишіть перевагу, виділіть критерії, чи відповідає..., що ви думаєте про...

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, дидактично виправдано).

2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).

3. Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).

4.Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні,

доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).

5. Учитель застосував (хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).

6.Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).

7.Зворотний зв'язок (достатній, достатній частково, незадовільний).

8.Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).

9. Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній меті уроку).

10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовно-продуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене.

11.Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12.Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперування лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

13.Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14.Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Вчителю потрібно:

• дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;

• вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;

• звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.;

• відвідати уроки вчителів у класах;

• поглиблено самостійно вивчити тему (проблему).

ПРОГРАМА КОНТРОЛЮ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ

Викладання історії ставить за мету:

• Розвиток особистості учня на основі знань минулого і вміння орієнтуватися у найважливіших подіях сучасного.

• Формування творчого мислення, здатності критичного ситуаційного аналізу, вміння робити власні висновки на основі вивчення історичних джерел.

• Постановка проблем морального вибору методом демонстрації складності і неоднозначності моральних оцінок історичних подій.

• Надання права на суб'єктивність, на обгрунтування своїх рішень щодо моральних проблем історії.

• Виховання істинного патріотизму, вміння підніматися до рівня бачення державних інтересів і пріоритетів.

• Допомога в соціалізації вступаючої в життя людини, самовизначенні її як особистості.

Завдання, які відповідають цій меті, передбачають:

• Зміни підходу до висвітлення історичного досвіду людства: від «Історії держав» до «Історії людини».

• Перехід від пасивного запам'ятовування оцінок і фактів до вміння самостійно орієнтуватись в історичних подіях, знаходити причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами, відділяти суттєве від другорядного.

• Виховання патріотизму, вміння розуміти і оцінювати події минулого в їх взаємозв'язках, усвідомлювати постійну мінливість світу і суспільства в цілісності, відслідковувати процес виникнення, розвитку і зникнення суспільних явищ.

• Формування цілісних орієнтацій учнів, допомога їм у розв'язанні морально-етичних проблем, виховання гуманізму.

I етап. Підготовча робота контролю

1. Вивчення нормативних документів:

навчального плану;
програми для загальноосвітніх і профільних класів;
стандартів історичної освіти.

2. Вивчення особових справ і атестаційних кваліфікаційних характеристик учителів-предметників.

3. Аналіз навантаження і позакласна робота вчителів, їхній розклад.

4. Аналіз матеріального забезпечення кабінету.

5. Вивчення відповідних розділів річного плану.

6. Вивчення результативності роботи вчителів.

II етап. Індивідуальна робота з учителем

1. Обговорення програми і плану-графіка контролю.

2. Співбесіда за програмами і календарним плануванням на цей період, відображення в них профільної і рівневої диференціації.

3. Вивчення особистої документації вчителя:

наявність календарних планів;

ведення класних журналів;

ведення зошитів;

ведення журналів факультативів, гуртків;

ведення зошитів занять на дому.

4. Участь учителя у методичній роботі науково-методичних кафедр, позашкільній методичній і науковій роботі.

5. Тема самоосвіти, способи її реалізації, форма звітності.

6. Внесок учителя в поповнення, обладнання кабінету, наявність матеріальної бази для виконання програм, дидактичних матеріалів.

7. Визначення ступеня взаємодії вчителя з класним керівником, батьками.

8. Виявлення труднощів у роботі вчителя, позначення способів їх усунення.

III етап. Відвідування циклу уроків із метою:

I. Контролю знань, умінь і навичок учнів за питаннями:

1. Сформованість в учнів знань, умінь і навичок відповідно до вимог програми, які поставлені до вивчення кожного розділу курсу історії (на основі таких критеріїв, як науковість, системність, повнота і міцність).

2. Сформованість в учнів уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3. Наявність в учнів навичок розглядати історичні питання з точки зору світоглядного аспекту.

4. Організація роботи учнів під час екскурсій.

5. Вміння учнів вести реферативно-пошукову роботу, бібліографічний пошук, працювати з науково-популярною літературою, з підручником.

6. Активність і аргументованість виступів під час проведення семінарів, диспутів, конференцій, дискусій.

II. Перевірки світоглядних аспектів викладання історії:

1. Аспект гуманізації забезпечується таким:

• Пізнання історичних закономірностей, вирішення історичних проблем, розуміння змісту історії повинно йти не способом абстракції і логічними конструкціями, а від людини і через людину.

• Народи повинні виглядати не як безликі маси, а як сукупність людей зі своїми інтересами, мотивами, а також з особливостями історичної, національної свідомості.

• Фактичний матеріал повинен перестати бути переліком імен, дат, економічних показників, що ілюструють готову схему, а стати засобом вивчення людини в системі культурних, економічних, політичних та інших відносин тієї чи іншої епохи.

• Підвищена увага до історичних осіб. Негативні персонажі теж повинні посісти своє місце в історії.

• Історія повинна формувати уявлення про значення загальнолюдських цінностей, повагу до культури і звичаїв інших народів.

• Історія повинна звертатись до особистості учня, задовольняти його пізнавальні, моральні, світоглядні запити.

• Історія повинна бути цікавою, художньою, емоційною, повинна навчати мислити, усвідомлювати, співпереживати.

2. Розвивальний аспект історії полягає:

• У можливості спонукати як мислительну, так і емоційно-моральну роботу особистості, способи формування історичного мислення.

• У розвитку творчих, пізнавальних здібностей учнів способом переходу від простого до складного.

• У заохоченні дитини до самостійного мислення, поваги до її точки зору, права на власне оцінювання історичних подій.

• У моральному розвитку школяра через емоційне ставлення до історії, співпереживання з людьми минулого через засвоєння ідеалів і моральних цінностей, вироблених людством, а також за допомогою ситуацій морального вибору.

• У лояльному ставленні вчителя до ситуації, невідповідності думки учня загальноприйнятій думці чи думці вчителя.

3. Науковість змісту курсу реалізується:

• У відповідності постановки і варіантів розв'язання історичних проблем сучасному рівню історичної науки.

• У забезпеченні можливості наукового пошуку в області історії, освоєнні окремих елементів роботи історика-дослідника, зокрема роботи з історичними джерелами.

4. Варіативність навчання історії забезпечується:

• Наявністю різнорівневих (випереджувальних, орієнтованих на розширення обсягу і часткове поглиблення знань, профільних) програм та індивідуальних планів.

• Введення факультативних курсів.

• Введення спеціалізації у старших класах зі значним розширенням викладання історичних і суспільствознавчих предметів.

• Пропозиції курсів за вибором.

ІІІ. Перевірки якості викладання за аспектами:

1. Організаційний аспект:

• Ступінь організаційної підготовленості до уроку.

• Участь учнів у роботі на уроці.

• Раціональне використання часу на уроці, відповідність часу, відведеного на різні види і форми роботи, нормативним вимогам.

• Виконання санітарно-гігієнічних норм уроку, правил техніки безпеки, охорони праці.

• Ступінь забезпечення уроку наочними технічними засобами навчання, ефективність їхнього використання.

• Ведення документації учителем.

• Організаційна завершеність уроку, запис домашніх завдань (обсяг, ступінь складності, диференціація, коментар).

2. Дидактичний аспект:

• Постановка цілей та завдань уроку.

• Дотримання дидактичних принципів (науковості, наочності, міцності, доступності та ін.).

• Дотримання логіки викладання навчального матеріалу, оптимальність структури уроку.

• Використання різних форм, засобів і методів навчання.

• Активізація пізнавальної діяльності учнів.

• Організація самостійної роботи учнів.

• Відповідність ходу і результату уроку вимогам, що ставляться до уроку, загальній дидактичній меті.

• Забезпечення високого рівня пізнавальної активності учнів.

• Реалізація принципів диференціації та індивідуалізації на уроці.

3. Методичний аспект:

• Діяльність учителя і учнів в основних структурних компонентах уроку.

• Сукупність заходів і методів, що використовуються для втілення дидактичної функції уроку.

• Ефективність використання дидактичних принципів.

• Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

• Оптимальність поєднання методів і форм перевірки знань учнів.

• Види та місце самостійної роботи учнів на різних етапах уроку.

• Керівна роль учителя у процесі роботи учнів.

• Методи диференціації роботи з учнями залежно від індивідуальних здібностей та можливостей.

4. Психологічний аспект:

• Рівень психологічної взаємодії вчителя та учнів, ступінь впливу вчителя.

• Ступінь відповідності змісту й структури уроку принципам розвивального навчання.

• Врахування вікових особливостей учнів.

• Виконання психологічних та гігієнічних вимог до організації уроку.

• Ступінь активності учнів.

5. Виховний аспект:

• Вивчення ступеня та прийомів виховного впливу уроку на учнів.

• Ступінь естетичного впливу уроку на учнів.

• Рівень культури праці, організованості, дисциплінованості учнів, стиль ставлення один до одного та до вчителя.

IV. Контроль проведення та нормативність оцінювання контрольних зрізів.

IV етап. Позакласна робота

V етап. Аналітична та узагальнююча робота

I. Вироблення рекомендацій.

II. Документальне оформлення підсумків контролю за такою схемою:

План узагальнення підсумків контролю

1. Об'єктивна інформація про вчителя:

— прізвище, ім'я, по батькові;

— предмет;

— педагогічний стаж;

— кваліфікація.

2. Професійний рівень;

— організаційно-методичний рівень уроків;

— ступінь науковості;

— рівень знань учня, результативність роботи вчителя;

— міцні та слабкі сторони роботи вчителя.

3. Методична робота вчителя:

— методична тема, над якою працює вчитель, способи її реалізації, форми звітності;

— обмін досвідом із колегами, наставництво;

— участь у семінарах, конференціях, проведення відкритих уроків;

— методичні розробки, статті.

4. Підвищення кваліфікації:

— К.П.К.;

— атестація.

5. Виховна робота:

— класне керівництво, робота з батьками.

6. Виявлені недоліки, рекомендації щодо їх усунення.

7. Висновки.

VI етап. Обговорення підсумків контролю з учителем

Технологічна карта уроку

Навчальний предмет____________________________________________

Тема уроку____________________________________________________

Мета уроку____________________________________________________

Тип уроку_____________________________________________________

Завдання уроку_________________________________________________

Школа _____________________ Клас_____________________________

Учитель ______________________________________________________

Дата__________________________________________________________

№

Етап уроку

Дидактичне завдання етапу

Організаційний

Підготувати учнів до роботи на уроці в цілому і на кожному конкретному етапі уроку

Перевірка домашнього завдання

Встановити правильність і усвідомленість виконання учнями домашнього завдання, ліквідувати визначені недоліки в засвоєнні знань, в оволодінні вміннями інтелектуального і практичного характеру

Всебічна перевірка ступеня засвоєння змісту навчального матеріалу

Перевірити знання певної кількості учнів, виявити причини і недоліки у знаннях і вміннях; стимулювати окремих учнів та весь клас до оволодіння раціональними прийомами учіння та самоосвіти

Підготовка учнів до активного й усвідомленого засвоєння навчального матеріалу

Організувати і спрямувати навчально-пізнавальну діяльність учнів до досягнення основної мети (мотивація, актуалізація раніше засвоєних знань та вмінь, їх об'єктивізація). Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів

Засвоєння нового матеріалу

Дати учням конкретне уявлення про елементи предметно-наукових (терміни, поняття, правила, закони, теорії, факти тощо) і допоміжних (філософські, методологічні, історико-наукові, міжнаукові, міжпредметні) знань. Виробити відповідні уміння інтелектуального і практичного характеру. Закріпити в системі спеціально організованої діяльності інтелектуального і практичного характеру ті знання і вміння, які необхідні для самостійної роботи над новим матеріалом

Перевірка розуміння і корекція засвоєння учнями нового матеріалу

Перевірити розуміння учнями суттєвих ознак, елементів знань, що засвоюються, структурно функціональних зв'язків і логічних стосунків між ними; надати індивідуальну допомогу учням, що її потребують

Підбиття підсумків уроку

Узагальнити засвоєні знання у вигляді певної цілісності. Оцінити рівень засвоєння знань і способів діяльності всього класу та окремих учнів

Інформація про домашнє завдання, інструктаж про його виконання

Повідомити учням зміст домашнього завдання, пояснити методику його виконання. Звернути увагу учнів на важливі помилки, способи їх усунення, норми часу для виконання домашнього завдання

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ ФІЗИКИ

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового матеріалу, його політехнічна спрямованість.

4. Здійснення зв'язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення).

5. Методи та засоби передачі матеріалу, постановка демонстраційного експерименту, розв'язування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобутих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та методами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності учнів.

15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ МАТЕМАТИКИ

1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання, таблиці).

2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.

3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставив учитель перед учнями на уроці? Чи досягнув учитель мети на уроці?

4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце серед інших уроків щодо вивчення всієї теми.

5. Виконання основних принципів дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).

6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнів класу?

7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні школярів? Попередження неуспішності учнів.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.

9. Контроль за знаннями учнів. Форми контролю. Види опитування. Об'єктивність оцінювання.

10. Способи розвитку розумової діяльності учнів.

11. Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.

13. Усвідомлення у засвоєнні учнями правил, математичних понять, математичної символіки.

14. Розвиток математичної мови.

15. Як розв'язувалося завдання — озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)?

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17. Міжпредметні зв'язки.

18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).

19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей).

20. Підбиття підсумку уроку.

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ ХІМІЇ

1. Чи відповідає зміст уроку поставленій меті, чи правильно дібраний матеріал для досягнення мети.

2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу матеріалу рівню класу. Як виконується програма.

3. На якому науковому рівні викладається матеріал.

4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв'язки.

5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно-пошуковий, ілюстративний, евристичний тощо).

6. Застосування наочності.

7. Вимоги до хімічного експерименту:

— підготовленість та стан обладнання:

— дотримання техніки безпеки;

— уважне ставлення учнів до роботи;

— аналіз та фіксування дослідів.

8. Мова вчителя.

9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:

— письмові;

— усні;

— самостійні і контрольні роботи.

10. Диференціація навчання.

11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інструктаж із виконання.

АНАЛІЗ УРОКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке:

1. Підготовка вчителя до уроку.

2. Місце проведення.

3. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки.

4. Своєчасність початку уроку.

5. Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку.

6. Зовнішній вигляд учнів.

7. Шикування, здача рапорту, привітання, постановка завдань уроку.

8. Дозування у часі частин уроку (підготовча частина — від 25 до 30 хв, заключна частина — 5 хв).

9. Мова, тон учителя, володіння правильною термінологією.

10. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого).

11. Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни.

12. Професійно-методична підготовка вчителя.

13. Забезпечення на уроці індивідуального і диференційованого підходу до учнів (робота за картками).

14. Оцінювання знань і вмінь учнів, його об'єктивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).

Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати.

15. Фізичне навантаження на уроці.

16. Міжпредметні зв'язки.

Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку підбити підсумок, виставити оцінки, дати домашнє завдання.

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ БІОЛОГІЇ

I. Чи правильно визначено мету уроку.

— Які нові питання, закони передбачається вивчити.

— Як розкриваються навчальні й виховні завдання уроку.

— Який навчальний матеріал планується повторити.

— Які поняття формуються, які закріплюються відповідно до програми.

II. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку наміченому плану.

III. Зміст уроку:

1. Відповідність змісту уроку програмі.

2. Наукова спрямованість уроку.

3. Уміння вчителя виділити основне в навчальному матеріалі, не перевантажувати урок другорядним матеріалом.

4. Дотримання принципу науковості та доступності.

5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об'єкти, ГЗН).

6. Використання на уроках результатів робіт учнів, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.).

7. Практичні роботи з натуральними об'єктами:

— розпізнання;

— спостереження;

— визначення;

— зіставлення;

— короткочасний експеримент (якщо він є на уроці).

8. Опора на раніше вивчене.

9. Зв'язок теорії з практикою.

10. Ознайомлення учнів з екологічними проблемами.

11. Наступність у вивченні матеріалу.

12. Ступінь самостійної навчальної діяльності учнів:

— самостійність суджень;

— усвідомленість запам'ятовування;

— вміння використовувати наявні знання;

— закріплення (застосування знань у нестандартних ситуаціях, робота з підручником, обґрунтованість відповідей).

13. Диференціація навчання.

14. Контроль та оцінювання.

15. Домашні завдання (обсяг, інструктаж).

16. Реалізація завдань уроку.

Факультативне заняття та його аналіз

Факультативні заняття у проводяться з метою поглиблення знань учнів з окремих курсів, розділів чи тем навчального предмета з урахуванням інтересів і бажань учнів

Це одна з ефективних форм диференційованого навчання, яка розрахована на розвиток пізнавальних інтересів, здібностей та формування професійної орієнтації учнів, оволодіння методами наукових досліджень.

Зміст факультативів у 7-8-х класах передбачає поглиблене вивчення окремих навчальних предметів. Факультативи ж у 9-11-х класах є сходинкою від засвоєння навчального предмета до вивчення основ науки, до якої відноситься даний предмет, від формування загальнонавчальних умінь і навичок - до використання наукових методів дослідження.

За змістом навчальні факультативи бувають:

ü із поглибленого вивчення предметів;

ü вивчення додаткових дисциплін із набуттям спеціальності,

ü міжпредметні факультативи

Залежно від дидактичної мети факультативи поділяються на

· теоретичні,

· практичні

· комбіновані.

Теоретичні факультативи проводяться з метою поглибленого вивчення складних теоретичних проблем, узагальнення та систематизації з кардинальних розділів чи тем предмета. Головним при цьому є постановка, висунення гіпотез, створення проблемних ситуацій, розробка проблемних завдань, самостійність розкриття проблем з використанням аналізу та синтезу, усвідомлення головного, істотного. Методи та прийоми при цьому можуть бути як традиційними (пояснення, розповідь, бесіда), так і частково-пошуковими, дослідними (уявний експеримент, формуючий експеримент, порівняння, співставлення).

Ефективність факультативного заняття значною мірою залежить від ступеня творчого управління вчителем цим процесом; використання проблемного підходу, раціонального поєднання форм і методів навчання; індивідуального підходу, здійснення професійної орієнтації учнів; зв'язку навчання з досягненнями науки та практики.

Практичні факультативні заняття проводяться з метою формування навичок і вмінь дослідницького характеру на основі поглиблення теоретичних знань. Учні при цьому виконують лабораторні роботи, навчальні завдання практичного спрямування. При цьому вчитель розкриває практичну значущість проблеми, що ставить учнів в умови пошуку шляхів її вирішення, здійснює керівництво, контроль і корекцію навчально-пізнавальної діяльності учнів; спільно з учнями обговорює результати заняття та підбиває підсумки. Особливого значення набувають завдання з альтернативними та прихованими даними; завдання на моделювання, які сприяють формуванню конструкторсько-технічних умінь учнів. Важливе значення мають завдання виробничого характеру, розв'язання яких підвищує інтерес учнів до професії.

Комбіновані факультативні заняття проводяться у формі науково-практичної конференції, лекційно-практичного та семінарського занять. Їх структура залежить від дидактичних завдань і припускає різні поєднання компонентів. Провідною ідеєю при проведенні комбінованих факультативів є самостійна робота учнів з літературою та іншими джерелами інформації. Різноманітність факультативів забезпечує розвиток здібностей учнів, формування вмінь винахідництва та творчості конструювання, прогнозування, розв'язання прикладних завдань, проведення експерименту та теоретичного пошуку. Усе це забезпечує високу навчальну активність учнів у процесі факультативного заняття.

При спостереженні та аналізі факультативних занять слід ураховувати такі параметри:

· тип факультативного заняття та врахування вчителем його специфіки;

· вибір і формулювання теми, постановка цілей і завдань заняття, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів;

· зміст факультативного заняття (вибір навчального матеріалу, реалізація дидактичних принципів, забезпечення зворотного зв'язку, корекція знань, розвиток самостійності та творчого мислення учнів, формування в них дослідницьких умінь і навичок);

· раціональний вибір форм організації факультативного заняття (лекція, семінар, практикум, екскурсія, лабораторна робота);

· педагогічна доцільність навчально-матеріального забезпечення факультативного заняття (наочні посібники, ТЗН, обладнання, , аудіовізуальні засоби);

· профорієнтаційна робота з учнями у процесі заняття з урахуванням специфіки факультативу;

· результативність факультативного заняття з поглиблення знань учнів з основного курсу навчального предмета, розширення світогляду та інформованості учнів з питань сучасних наукових досягнень;

· засвоєння наукових ідей, принципів та алгоритмів, законів, закономірностей;

· формування навичок самостійної праці; набуття знань про оточуючий світ;

· формування стійкого інтересу до науки, що вивчається на факультативі, активної життєвої позиції;

· реалізація комплексу аспектів виховання особистості - розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового.

Завантажити

Персональний сайт директора

КЗ "Бірківська ЗОШ І-ІІІ ступенів",вчителя історії та правознавства,

Татарнікова Вячеслава Миколайовича

Орієнтовна схема повного аналізу уроку

Факультативне заняття та його аналіз